Проведення тестування вибухів регулюється різними стандартами, завдяки яким можна порівняти результати впливу вибухів на різні автомобілі.

Один з основних стандартів, що були розроблені НАТО, регламентує не лише вибухи СВП (саморобного вибухового пристрою), а й балістичні загрози, включно з артилерією, які мають численні порівняльні характеристики; зокрема, STANAG 4569 містить стандарт "Рівень захисту для пасажирів легкових, броньованих автомобілів".

Згідно з цим стандартом - міни поділяються на:

• Протипіхотні міни, особливо: міни вибухової дії, осколкові міни.
• Протитанкові міни, особливо: міни вибухової дії та кумулятивні міни.

Передбачається, що осколки і продукти детонації не можуть становити жодної загрози для пасажирів, якщо автомобіль має надійний захист. Проте підвищення тиску внаслідок вибуху може мати негативний вплив на органи слуху, органи грудної клітки тощо.

Також сила удару може залежати від умов, які не мають стосунку до самої міни. Наприклад, від типу ґрунту або дорожнього покриття.

Таким чином, ми можемо говорити, що умови навантаження на автомобіль залежать від:

• вибухової маси,
• типу ґрунту,
• глибини порід,
• розташування мін відносно автомобіля.

Більше того, на ступінь пошкодження автомобіля і стан пасажирів значний вплив мають і особливості конструкції машини.

Інший стандарт, згідно з яким проводиться тестування рівня захисту від вибухів, - це ERV 2010 (стійкі до вибухів автомобілі), що відповідає німецькому стандарту VPAM, який регулює відстань між автомобілем і міною, напрямок вибуху, висоту встановлення вибухового пристрою, його тип, вагу тощо.